Валерій Гнатюк.Згвалтована мрія.

Передмова

     Ніколи не забуду листопад 2004 року.
     Ніколи не забуду того відчуття, з яким я їхав у Київ.
     Ніколи не забуду холодний Майдан і обличчя тих, хто там був.
    А також ніколи не забуду до чого все це призвело і чим закінчилось.
     І ніколи не пробачу тих, хто зґвалтував мою Мрію.

Валерій Гнатюк.Свинопас

Де ви, соколи Дикого поля?
Де той воїнства маковий цвіт?
Де боями гартована доля,
Де шаблями порубана воля,
Де предвічний відважний мій рід?

Валерій Гнатюк.Ти

Ти для мене мов крапелька сонця
У холодній ранковій росі,
Ніби в мрію відкрите віконце,
Наче цвіт неземної краси.

Валерій Гнатюк.НУ ЯКА Ж ТИ СЬОГОДНІ ХОРОША...

Ну яка ж ти сьогодні хороша:
Гарно-пишно-пухнасто-пригожа,
Дивно-світло-весело-свіженька,
Променисто-чудово-чистенька,

Алла Лебедєва.Веде мене по полю манівець...

Веде мене по полю манівець…

І час, як стрілка – із кінця в кінець…

Він, як миттєвість, швидко промине…

Ось ще була – і вже нема мене.

Валерій Гнатюк.Ти зізналась мені в таємниці одній...

Ти зізналась мені в таємниці одній,
Що добила мене до останку,
Що не любиш ти пиво – цей дивний напій,
Не вживаєш його навіть в дозі малій
І не п’єш його ввечері й зранку.

Semicvetik Мандри

Під рудим покривалом осені

Засинають думки і мрії.

Вони в сон кольоровий запрошені,

Де печаль їхню вітер розвіє.

Там знайдУть вони спокій і затишок.

Зорі їм колискові співатимуть.

Назбирають букетик пОсмішок

І віночки любові сплітатимуть.

Побувають в країні Ангелів,

Вмиють душу небесними росами.

Полетять над світами незнаними

Серця піснею стоголосою.

Почуття переможуть емоції,

Перед Мудрістю Розум вклОниться.

На останній сходинці осені

У душі нова зірка народиться.

Semicvetik.Вставай,Україно!

Вставай, Україно! Годі вже спати!

До краю наповнилась чаша терпінь.

В нас правда єдина, яку не здолати!

В руках наших – доля новИх поколінь.

Валерій Гнатюк.Не мали права

Це дивляться з темних небес
  Загиблі поети й герої,
  Всі ті, що поклали життя
  За майбутнє Твоє...
  Гурт «Мандри»

Ми не мали права не повстати,
Ми не мали права далі гнить,
Ми не мали права не здійняти
Сонця стяг у Вічності Блакить.

Валерій Гнатюк.Автомат

А я візьму у руки атомат,
  Бігме візьму, як буде в тім потреба...
  Т.Байда

Як треба, я візьму і автомат,
Бо я приїхав на усе готовий.
І тут таких, як я за рядом ряд,
Нестримних, юних, сильних і здорових.

Валерій Гнатюк.Ім"я

Я тут не за ім’я, і не за колір.
Я – український націоналіст,
Я – вічно-молодий максималіст,
Я – дух, що не підкориться ніколи,
Я – совість роду і шаблюка волі,
Я – плечі, на яких в майбутнє міст.

Валерій Гнатюк.Майдан

Хто вчора міг подумать і повірить,
Ну хто таке побачити гадав:
Майдан холодний — камінь мокро-сірий
Устав-ожив, розквітнув-запалав.

Валерій Гнатюк.22 ЛИСТОПАДА

Я вмер у тридцять три, о восьмій ранку,
В похмурий понеділок листопада,
Коли помчала в Київ на світанку
Волинська помаранчева команда.

Semicvetik.Жінка-кішка (для Анюточки )

Жінка зі смарагдами в очах,

З граціозною ходою кішки.

Це для серця чоловіка – крах,

Розіб’є і не залишить ані трішки.

Semicvetik.Серце Жінки

Серце жінки – це казковий сад,

У якому легко заблукати.

Це чарівний таємничий клад,

Та його не всім дано пізнати.

Semicvetik.Твій Ангел

Хочеш,буду Ангелом Твоїм?
Я до тебе прилечу на крилах ночі.
Подарую різнокольорові сни.
Ніжно поцілую твої очі.

Semicvetik.Світлий спомин

Знову пам’яті крила незримі

Повертають мене у ті дні,

Де лунали пісні солов’їні,

Де не було тривоги й журби.

Semicvetik.Ти дарував мені конвалії...

Ти дарував мені конвалії
Тої весняної казкової пори.
Ти називав мене коханою
У тихі березневі вечори.

Semicvetik.Що із тобою сталося,Вкраїно?..

Що із тобою сталося,моя Вкраїно?
Чи це настав сумний розплати час?
Чому вмирають діти безневинні?
Нещастя без упинку сипляться на нас...

Semicvetik.Твій поцілунок

Коли торкнулась твоїх вуст,

Я думала, торкнулась неба.

Таких солодких і п’янких,

Таких жаданих і шалених.

Semicvetik.Я все іще кохаю...

Ідуть літа, та я ще й досі  нашу зустріч пам’ятаю,

Той блиск в очах, що осявав весь світ навколо нас.

І той останній вечір, як з коханням ми прощались,

Холодний вітер відносив у ніч уривки пустих фраз.

Semicvetik.Крила

Моя душа, мов пташка білокрила,

Літає вільно у просторих небесах.

Терпінню й мудрості вона училась,

У неземних мандруючи світах.

Semicvetik.Дівчина - Осінь

Це не сльози,а дощу краплинки
У її смарагдових очах.
У волоссі - срібні павутинки,
Яблуневий присмак на вустах.

Semicvetik.Солодка омана

Від твоїх поцілунків без вина п"яніла,
Твої обійми - мов палаючий вогонь.
А твої руки - ніжності могутні  крила,
Мене забрали вони в пристрасті полон.

Semicvetik.***********************************

ЛИШ ТИ І ТІЛЬКИ ТИ МЕНІ ЛЮБОВ І ЩАСТЯ ПОДАРУЄШ, ЛИШ ТИ І ТІЛЬКИ ТИ МЕНЕ ТАК НІЖНО Й ПРИСТРАСНО ЦІЛУЄШ,

Semicvetik.Журавлі

Навіщо так швидко прийшла ця зима?
Нежданна,нестримна,холодна й сумна.
Ще вчора осіннє ласкаве тепло
Промінчики світла й надії несло.

Алла Лебедєва.Подрузі

Ти - моя територія світла,

Розуміння, підтримки й тепла…

Ти у серці моєму заквітла,

Ніби завжди у ньому жила…

Алла Лебедєва.Гравітація)

Я не знаю, чи мала я рацію,

Народившись в земному раю,

Та в обійми мене гравітація

Прийняла, як дитину свою.

Алла Лебедєва.Я хочу тебе чекати...

Я хочу тебе чекати,
Я хочу тобі радіти...
І душу твою плекати...
І серце твоє любити...

Алла Лебедєва.Осіннє...

Я іду, відчуваючи тілом п”янку прохолоду,

Я грудьми зустрічаю тремтливі осіннії чари…

Я тримаю в обіймах засмучену й ніжну природу,

Проводжаючи поглядом сонце, що лине за хмари.

Алла Лебедєва.Це був не сон…

Це був не сон… Це все колись вже сталось…

Осінній день, і місто… і імла…

Туманів пасма в коси заплітались…

Шукали руки ніжності й тепла…

Алла Лебедєва.Осінь

Осінь простягає руки кволі,

Хмари розсуває дощові…

Порожньо у лузі і у полі,

Порожньо й у мене в голові…

Алла Лебедєва.Де схилилось небо до землі

Де схилилось небо до землі,

Сірі хмари випили світанок…

Заблукало сонце у імлі,

Із туману виткавши серпанок…

Алла Лебедєва.Ти пам'ятаєш, цвів бузок в саду...

Ти пам'ятаєш, цвів бузок в саду,

І  ніч, мов кішка, вигинала спину?…

Хіба ти знав, що я до тебе йду?

Хіба я знала, що тебе зустріну?

Алла Лебедєва.Ліричне...

Сплети мені вінок… Вінок з кохання,

З вечірніх зір сплети мені вінок.

Додай у нього пелюстки бажання,

Прикрась його намистом із думок…

Алла Лебедєва.Суд

Люди суд наді мною вчинили,

Справу шили на триста томів…

Мене серця позбавить хотіли,

І крилатих моїх почуттів…

Алла Лебедєва.Дощ

Дощ…

Чи мряка?

Чи туман? Хто знає…

Сіра тінь повисла за вікном…

День повільно в морок відповзає,

Слід свій замітаючи хвостом…

Алла Лебедєва. Коли кохання пахне, як зима...

Коли кохання пахне, як зима,

Коли немає ні землі, ні неба,

З колін піднятись мушу я сама,

Хоч інколи здається, що не треба…

Алла Лебедєва.Віршик... про кохання...

Надворі і тихо, і зимно, і сніжно,

І місто, дрімаючи, хилиться в сон...

Сьогодні ми разом - так близько і ніжно,

Сьогодні два серця звучать в унісон.

Алла Лебедєва.Я – одна із подібних мені одиниць самостійності.

Я – одна із подібних мені одиниць самостійності,

Я – одна із подібних мені одиниць безпритульності.

Я живу в течії тимчасовості і непостійності,

Я змінила для мене встановлені межі дошкульності.