Сплети мені вінок… Вінок з кохання,
З вечірніх зір сплети мені вінок.
Додай у нього пелюстки бажання,
Гаптуй серпанок мій світання блиском,
І кольором закоханих очей,
Липневим днем, що пахнув нам любистком,
І ніжністю безсонною ночей…
Яким богам подякувати маю
За цю реальність, зіткану із мрій?
Коли тебе я ніжно обіймаю,
Коли я чую ніжний голос твій?
Я лиш для тебе розправляла крила,
І вчилась не боятись висоти,
І лиш тобі назустріч я летіла.
І прагнула вершини досягти…
З тобою разом ми – душа творіння,
Не зупинити наш стрімкий політ…
Дві пари крил здолають міць тяжіння,
А дві душі новий народять світ.
Немає коментарів:
Дописати коментар