Алла Лебедєва.Ти пам'ятаєш, цвів бузок в саду...

Ти пам'ятаєш, цвів бузок в саду,

І  ніч, мов кішка, вигинала спину?…

Хіба ти знав, що я до тебе йду?

Хіба я знала, що тебе зустріну?

Хай ниже час на ниточку роки -

Не стомить нас взаємності дорога…

Нам травень сипав в ноги пелюстки,

А серце в небо рвалось від порога…

Я для тебе не пошкодую крил,

Я за тобою полечу край неба…

Я буду поруч, поки стане сил,

Поки це нам з тобою буде треба…

І навіть якщо зникнеш у імлі,

Бо швидший крок твій і сильніші крила,

Я йтиму за тобою по землі,

Якщо летіти буде вже несила…

Себе усю, без смутку і жалю,

Бо і без того в світі сліз доволі,

Віддам усе тому, кого люблю,

І іншої я не шукаю долі…

* * *

  

Забракло слів, усі вони не ті,

Всі мають сенс, але чужий, невчасний…

Якщо щось й має цінність у житті,

То лише досвід, і, звичайно, власний…

І не вгаптуєш істину в слова,

І не поясниш тим, хто ще не знає,

Що це свобода, множена на два,

Бо без свободи щастя сенс втрачає…

Не в тому річ, що хтось не зрозумів…

І не в тому,  що людям не вгодила…

Це ти мене у небі відродив…

А я тобі подарувала крила…