Де схилилось небо до землі,
Сірі хмари випили світанок…
Заблукало сонце у імлі,
Розлилася тиша, як вино..
Напоїла росами хмільними…
Сивий дощ постукав у вікно
Краплями – холодними й твердими…
Я чолом схилилася до скла…
В серці болем втрата відізвалась…
Я тебе забути не змогла…
Якщо чесно – я і не старалась…
Сміху смак, і поцілунку щем,
Біль і радість, зустріч і прощання,
Осінь помережила дощем
Пізнього осіннього світання…
Ти живи… Без смутку і жалю…
Хай твої не стомлюються крила…
Тільки знай, що я тебе люблю,
Як нікого в світі не любила…
Немає коментарів:
Дописати коментар