Дощ…
Чи мряка?
Чи туман? Хто знає…
Сіра тінь повисла за вікном…
День повільно в морок відповзає,
Вечір…
Зір не видно…
Небо хмарне…
Губляться у просторі вогні…
Чи життя і є таке примарне?
Чи воно наснилося мені?
Ніч
Мене оточує,
Мов мури…
Тут не ті площини і часи…
Тут обличчя темні і похмурі,
І не ті чуттєві полюси…
Засинаю…
Майже
Перед ранком…
Злившись воєдино з інь і янь…
Звільнена рятівником-світанком
Від моїх докучливих питань…
Немає коментарів:
Дописати коментар