Ти дарував мені конвалії
Тої весняної казкової пори.
Ти називав мене коханою
У тихі березневі вечори.
Той аромат кохання і конвалій
Туманом огортав нас до зорі.
Через роки я все ще пам"ятаю
З медовим присмаком вуста твої.
Давно живем у різних ми реаліях,
Кохання наше не зуміли зберегти.
У той далекий вечір плакали конвалії,
Коли з тобою розлучались назавжди.
Були в моїм житті троянди і азалії,
І орхідеї цвіт не раз у серце западав.
Та я ніколи не забуду ті конвалії...
З такою ніжністю лиш ти їх дарував.
Немає коментарів:
Дописати коментар