Шумлять ліси на Західній Вкраїні,
Співають пісню збурених років,
Читають клятву мужніх вояків,
Що по жорстокій і буремній днині
Віддали Неньці тисячі життів.
Із кров’ю рідна змішана земля,
Ти піднесла в лихої час доби
Червоно-чорний прапор боротьби
Супроти німця, ляха й москаля,
Щоб показать, що ми є не раби.
Що ми народ, а не юрба безлика;
Не "швайне”, і не "хам”, і не "совіт”:
Не хочемо чужих мастить чобіт;
На три фронти ішла ця бойня дика,
Та падав кращий, твій, Вітчизно, цвіт.
Неправда, що не мали перемоги
Неправда, що здолали нас усіх:
Стоять-шумлять предвічності ліси
Не заросли ще вольності дороги
Ті, що ведуть в майбутнії часи.
Галичині, Карпатам і Волині
Навіки слава, шана і хвала!
І в небі й на землі гучний хорал!
Ви врятували душу Україні,
І знов Дух Пломінь Нації пала!
Стоять ліси на Західній Вкраїні,
Мов обеліски пам’яттю віків,
Співають гімн нескорених синів.
Шумітимуть ліси у майбуттí, як нині,
Як Дух Народу – вічний шум лісів.
Немає коментарів:
Дописати коментар