Валерій Гнатюк.Куди?...

Чи ви посліпли всі, чи подуріли?
Яка Америка, який Євросоюз?
Куди ви претесь-лізете зопалу,
Куди вас тягне бісовий мотуз?
Що хочете знайти ви в тій Європі?
Свободу, демократію, закон?
Чи, може, ледве скинувши кайдани,
Йдетé в новий лютіший ще полон?
Вам нагадати долю злу ірландців,
Розірваних на шмаття стільки літ,
Де до сих пір за волю і соборність
Народу цього кращий гине цвіт?
Чи про трагедію та біль Країни басків,
Чи каталонський вироджений рід,
Сплюндрований ущерть валлійський корінь,
Та корсиканський витоптаний слід?
То це і є "об”єднана Європа”,
Оце є "вільна воля” націй всіх?
Та це болото чорне і смердюче,
Ім.”я, якому – "Жадібність і Гріх”.
Таки це правда, що ми хати побілили,
Коли вони не вийшли ще з печер.
Нам не було ніколи, що в них вчитись,
Нема чому повчитись і тепер.
Хіба тому, як треба грабувати,
Палить і нищить інших блиск культур,
На щебені чужих цивілізацій
Кривавий свій до неба звівши мур?
Печерний дух в барвистій упаковці
Та повна бездуховність ницих душ!
Так це на них повинні ми рівнятись,
Оце до них з оркестром "Кроком руш!”?
У царство єресі, жадоби і обману,
В розсадник смерті, збочень та облуд,
У серце лицемірства і розбою?
Невже для нас засяє день отут?
Чи, може, десь отам за океаном,
Де з всього світу зібране сміття?
Це там є стовп культури і свободи
Та найдемократичніше життя?
А заодно: продажне все і всюди,
Законом боси-гроші грають в м’яч,
Усе купується; і револьвери, й душі,
Та досі ще у резервації апач.
А їхню демократію багнета
Ми бачили і бачимо тепер:
В Кореї, у В’єтнамі, вже й в Іраці,
Проте синонім їй – "неволя-смерть”.
То це ми з них ще маємо брать приклад,
Оце до них на всіх премо парах?
Невже самі ми ні на що не здатні,
Невже собі не знайдемо свій шлях?
Та вже давно пора навести ладу
У себе в хаті й крила розгорнуть!
О, де ж ти, де, Месіє Український,
Який свою лиш нам покаже путь?