Коли ступила я уперше на перон
Ранковим снігом вкритого вокзалу,
Забилось серце з ритмом міста в унісон.
В цю мить воно назАвжди з ним з’єдналось.
Від того часу проминуло вже 7 літ,
А я щоразу нових зустрічей чекаю.
Для мене, Києве, ти мов живий магніт,
І я до тебе знову й знову повертаюсь.
Люблю Карпати, і, звичайно ж, рідний Львів.
І ця любов невпинно серце зігріває.
Та блиск вечірніх київських вогнів
Його новим натхненням наповняє.
Золотоверхого Печерська благодать
Небесним світлом душу осяває.
Немов любові Божої печать,
В її глибини тихо проникає.
Думки полинуть вдаль понад Дніпром.
Я так люблЮ його красою милуватись.
Зайвий жетон знову залишу на метро,
Мов талісман, щоб ще і ще сюди вертатись.
Частинку серця і тепла лишаю вам,
За все Спасибі, дорогі мої кияни.
Щиру молитву за вас Богу я віддам,
І знайте, що в душі я завжди з вами!
Немає коментарів:
Дописати коментар