Олекса Бригас.З тобою і без тебе

Знов день минає, сповнений надiй.
Сiдає сонце, пташка замовкає
I знов неспокiй на душi моїй,
Туманом туга серце огортає.
Десь там за обрiєм родина, друзi, дiм
I мрiї, що злiтали аж до неба.

Десь там... Та, нiби вдарив грiм -
I так далеко зараз я вiд тебе:
В чужiм краю, де пальми за вiкном,
Де океану хвиля в берiг б'ється.
...А ти моїм заволодiєш сном
I сполошиться невгамовне серце.
Ось так з тобою нiчку проведу,
Щоб на свiтанку розлетiлись душi,
I в день прийдешнiй знову я iду -
Без тебе знов його прожити мушу.
Ранкове сонце посмiхається менi,
Та лиш одне є, що мене втiшає, -
Що кожен день, прожитий в чужинi
Майбутню нашу зустрiч наближає.
25.08.2003