Серед галактик і незвіданих світів
В просторах серця Мрія народилась.
Рікою чистою без меж і берегів
Вона в долині підсвідомості розлилась.
Живилась Мрія та молитвами душі,
Її любов і віра укріпляла.
До рук Творцеві усі задуми свої
Вона з довірою щоденно віддавала.
Життя тягнуло у зневіри вир,
Та хвилям сумнівів вона не піддавалась.
Лиш до небес звертала ясний зір,
І вірною своєму серцю залишалась.
Від неба до землі стелився шлях,
Думки й бажання будували перепони.
І Мрія мучилась, неначе в клітці птах,
У розуму недосконалого в полоні.
Та голос серця її кликав із глибин,
Щоб визволити з розумОвої сваволі.
Розбивши дзеркала оманливих вітрин,
Свідомо мрія відреклась своєї волі…
Немов дитя, Отець її на руки взяв,
З Першопричиною дозволивши зустрітись.
Він вірне серце ніжно-ніжно обійняв,
І світлій Мрії на Землі дозволив воплотитись.
Немає коментарів:
Дописати коментар