Як про усе сказати? Забракне в світі слів,
Щоб з серця передати всю гаму почуттів.
Її любов зігріє сильніше за усіх,
Своїм теплом розтопить сердечний біль і сніг.
Вона все зрозуміє, розрадить і простить,
Бо за дітей радіє й сумує кожну мить.
ЗавждИ із нами поруч її душа свята,
Не знає часу й відстані безмежна доброта.
Вона завжди чекає жаданого дзвінка,
Життя благословляє натруджена рука.
Хоч рОки невблаганні, спливають, мов ріка,
Та мама завжди буде красива й молода.
Хай Бог оберігає всіх наших матерів,
Нехай у нас не буде для них байдужих слів!
У мамину домівку вертайтесь знов і знов,
Ніщо вам не замінить її святу Любов!
кто автор?срочно
ВідповістиВидалитиСправжнє ім"я автора мені також невідоме.
ВідповістиВидалитиЯкщо дуже потрібно-можу їй залишити повідомлення.
мне очень нужно .пожалуйста
ВідповістиВидалитиЗараз надішлю
ВідповістиВидалитидякую
ВідповістиВидалитинуу?
ВідповістиВидалитиавтор!!!хто?
ВідповістиВидалитихто автор
ВідповістиВидалитиЯ на цьому сайті рідко буваю.Зараз часу не вистачає на інтернет.Будь-ласка,звяжіться зі мною електронною адресою.Більше моїх віршів можна прочитати на сайті i.ua під цим самим ніком.
ВидалитиЯ автор.А що таке???Моя електронна адреса Ariadna8@i.ua.
ВідповістиВидалитиМОЯ ЛЮБОВ
ВідповістиВидалитиМоя спокусниця любов.
Ти все життя кудись манила:
То зустрічала мене знов,
То в світ несла мене на крилах.
Коли вертався в рідний дім,
Теплом батьківським пригощала,
А коли йшов на смертний бій –
Мене сльозою проводжала.
Зеленим світлом маяка
В моє життя завжди світила,
А як вертався здалека –
Знов дула вітром у вітрила.
Серед штормів життєвих згуб
Все рвусь – лишень би не спізнитись,
Щоб до твоїх солоних губ
Сльозою спрагло притулитись.
Моя любове, хто ж ти є:
Чи нива, скошена косою,
Чи ніжний паросток трави,
Умитий ранньою росою?..
Чому до тебе завжди йду
Між бурі, вроджені у драмі,
Щоб знов, прорвавшись крізь біду,
Сказати тепле слово мамі.